Анафілактичний шок

 

Анафілактичний шок - найтяжчий прояв анафілаксії (лат. anaphylaxis) - алергійної реакції негайного типу, що виникає у відповідь на введення алергену, супроводжується збудженням, та подальшим пригніченням ЦНС, бронхоспазмом, різким зниженням АТ.

Етіологія: 

• медикаменти,
• сироватки,
• вакцини,
• харчові продукти,
• укуси змій та комах,
• пилок рослин,
• шкірні діагностичні проби,
• специфічна гіпосенсибілізація.

Найчастіше АШ спричиняють медикаменти: 

• новокаїн, лідокаїн;
• пеніциліни;
• сульфаніламіди;
• саліцилати;
• вітаміни.

Тяжкий АШ може виникнути у разі застосування навіть критично малих доз препаратів (відомі випадки після діагностичної проби з 10 МО пеніциліну).

Клінічна картина: 

Найчастіше - порушення з боку органів дихання й кровообігу (гострий бронхоспазм, тяжка гіпотонія).

Час появи перших симптомів - від кількох секунд!!! до 2 год, чим раніше симптоми з'являються, тим гірший прогноз.

Першими симптомами АШ є:

• неспокій,
• відчуття страху,
• пульсивний біль голови,
• шум у вухах,
• холодний піт.

Іноді провісником може бути 

• виражений  свербіж шкіри 
• з наступною швидкою появою уртикарної висипки (кропив'янки) 
• й алергічного набряку за типом Квінке.

Часто спостерігають 

• задишку, 
• відчуття дискомфорту за грудиною, 
• кашель, що може бути як наслідок бронхоспазму, так і алергійного набряку гортані.

З'являються симптоми порушення ф-ції травного тракту: 

• раптовий біль у животі, 
• нудота, 
• блювання, 
• пронос.

Можливе 

• розширення зіниць, 
• поява піни з рота, судом, 
• мимовільна дефекація й сечовипускання.

Залежно від ступеня шоку відзначають зниження АТ, PS змінюється від рідкого й достатнього наповнення до частого й ниткоподібного. Часто АШ перебігає з втратою свідомості. 

Хворий може загинути протягом 5-30 хв через асфіксію або через 24-48 год і більше через незворотні зміни в життєво важливих органах. Іноді смерть настає через 12 днів, що пов'язано зі змінами у нирках (гломерулонефрит), у травному каналі (кишкові кровотечі), у серці (міокардит), головному мозку (набряк, крововилив) або інших органах. 

Передбачити розвиток анафілаксії поки що неможливо. Шкірні тести на чутливість недостатньо точні, крім того, вони самі можуть стати причиною анафілактичного шоку. 

Враховуючи це, необхідно значну увагу приділити заходам профілактики: 

• детально розпитувати хворого про алергійні реакції, що виникали у нього на медикаменти у минулому (навіть незначна алергійна реакція на даний препарат має застерегти від його призначення у майбутньому);
• особливо обережним треба бути під час застосування потенційно алергійних медикаментів;
• за наявності чинників ризику (схильність до алергії, грибкові ураження шкіри, професійний контакт з антибіотиками) рекомендують першу ін'єкцію антибіотика проводити у нижню третиру плеча, щоб у разі виникнення алергійної реакції накласти джгут вище місця введення; 
• мати напоготові набір медикаментів та інструментарію, необхідних для надання негайної медичної допомоги у перші хвилини небезпеки.

Невідкладна допомога. 

• 1-ше, що необхідно зробити - припинити надходження алергену в кров'яне русло, покласти хворого на правий бік, подати вперед нижню щелепу і підняти нижній кінець ліжка.
• Якщо АШ виник після ін'єкції препарату, то необхідно негайно накласти джгут проксимальніше від місця ін'єкції (якщо це можливо).
• У місце ін'єкції необхідно негайно ввести 0,5 мл 0,1% р-ну адреналіну (підшкірно, або внутрішньом'язово) і таку ж дозу підшкірно в іншу ділянку тіла. 
  
  
  
• У тяжких випадках необхідно ввести 0,5 мл 0,1% р-ну адреналіну у 20 мл 40% р-ну глюкози внутрішньовенно. 
• Якщо у такий спосіб не вдається підвищити АТ, то необхідно використовувати крапельне внутрішньовенне вливання норадреналіну (5 мл 0,2% р-ну препарату розводять в 500 мл глюкози і вводять зі швидкістю 40-50 крапель за 1 хв) або мезатону (1% р-н уводять швидко внутрішньовенно крапельно на 5-10% глюкозі). 
• Додатково вводять кордіамін, кофеїн, сульфокамфокаїн, а в разі вираженого бронхоспазму - внутрішньовенно 10 мл 2,4% р-ну еуфіліну в 10 мл 40% р-ну глюкози. 
• Одночасно застосовують антигістамінні препарати (1-2 мл 2% р-ну супрастину внутрішньовенно або 1-2 мл 2,5% р-ну піпольфену внутрішньом'язово), які особливо показані за наявності уртикарної висипки й набряку за типом Квінке.
• Також застосовують внутрішньовенно глюкокортикоїди, що мають виражену протиалергійну й протизапальну дію, знімають бронхоспазм (3-5 мл 3% р-ну преднізолону з 5% р-ном глюкози).
  
  
  
• Надалі у разі розладів гемодинаміки застосовують внутрішньовенне вливання реополіглюкіну (5-10 мл/кг).

    Якщо шок виникає внаслідок застосування пеніциліну, то після появи перших симптомів реакції необхідно ввести внутрішньом'язово, а в тяжких випадках внутрішньовенно одноразово пеніциліназу по 250-800 000 МО. 

    У разі набряку гортані й стридорозного дихання, навіть на тлі застосування адреналіну та глюкокортикоїдів, за життєвими показниками необхідна інтубація трахеї або трахеотомія. У стані клінічної смерті проводять ШВЛ, закритий масаж серця, дефібриляцію. 

Прогноз. Надзвичайно серйозний і безпосередньо залежить від своєчасності надання невідкладної допомоги. Через загрозу можливих пізніх ускладнень хворі, які перенесли анафілактичний шок, повинні як мінімум 12 днів перебувати на стаціонарному або амбулаторному спостереженні.