Загальна частина

Інфекція (від лат. inficere - заражати) - проникнення в орг. хвороботворних мікробів; стан зараженості макроорганізму (людина) мікроорганізмом (вірус, бактерія, найпростіші).

Інфекційний процес - взаємодія між мікро- та макроорганізмом за певних умов навколишнього середовища. 

Форми перебігу інфекційного процесу:

• загибель збудника (хвороба не розвивається);
• носійство (збудник проникає в організм, "сидить", людина залишаєстья практично здоровою, але коли знижується опірність організму - розвивається захворювання, носії є епідемічно небезпечні - заражають інших); 
• персистенція (латентна, прихована форма хвороби, при зниженні опірності - переростає в інфекційну хворобу); 
• субклінічний перебіг (захворювання не супроводжується клінічними проявами хвороби, перебігає безсимптомно, але в крові накопичуються антитіла); 
• інфекційна хвороба (маніфестна, клінічна форма хвороби).

Інфекційна хвороба - найвищий ступінь розвитку інфекційного процесу, що виникає внаслідок переваги патологічних реакцій над компенсаторними зі значним порушенням гомеостазу та супроводжується клінічними проявами.

Основні ознаки інфекційних хвороб:

• спричинюються живим специфічним збудником;
• є заразними;
• мають циклічний перебіг;
• зазвичай завершуються формуванням імунітету.

Повільна інфекція - особлива форма інф. хвороби, для якої характерно:

• тривалий інкубаційний період (місяці, роки);
• після появи перших клінічних симптомів - затяжний (роками) прогресуючий перебіг, закінчується тяжкими розладами й нерідко смертю;
• патологічні зміни переважно в одному органі чи системі.

Приклад: ВІЛ-інфекція.

Ендогенна інфекція (автоінфекція) - зумовлена активацією власної умовно-патогенної флори (стафілококи, кишкова паличка, протей, ентерококи, деякі гриби).

Екзогенна інфекція - при проникненні мікроорганізмів іззовні.

Преморбідний фон - попередній стан організму (наявність супутніх захворювань, травм), який може сприяти розвитку основного захворювання.