Цитомегаловірусна хвороба

 Цитомегаловірусна хвороба - вірусне захворювання, що характеризується клінічним поліморфізмом і перебігає у вигляді локалізованих чи генералізованих форм, або ж у латентній формі з довічною персистенцією вірусу в організмі.

ЦХ належить до опортуністичних інфекцій, клінічний прояв яких можливий лише за умови імунодефіциту (особливо при СНІДі).

Етіологія: цитомегаловірус (CMV) - ДНК-вірус, має цитопатичну дію (утворення гігантських клітин), термолабільний, але добре зберігається при кімнатній t, швидко гине після заморожування.

Епідеміологія: 

• джерело інфекції: хворі та вірусоносії (збудник виділяється із сечею, калом, слиною - "хвороба поцілунків", мокротинням і слізною рідиною);
  
  
  
• мех-м передачі: зараження відбувається повітряно-краплинним, харчовим, статевим, вертикальним і парентеральним шляхами; чинники передачі - кров, цервікальні і вагінальні виділення, грудне молоко і сперма (в останній вірус зберігається тривалий час і у високих концентраціях);
  
• сприйнятливість: інфікування високе; при низькому рівні санітарної культури зараження відбувається в дитинстві; можлива реінфекція різними штамами CMV з розвитком маніфестної форми в будь-якому віці.

Патогенез: після проникнення у кров, вірус репродукується в мононуклеарних фагоцитах, Т-лімфоцитах (хелперах і супресорах), В-лімфоцитах зумовлюючи імунодепресію, або персистує в лімфоїдних органах. Крім того CMV здатні індукувати гіперчутливість сповільненого типу.

Віріони проникаючи в цитоплазму клітин індукують утворення гігантських клітин - цитомегал (в епітеліальних клітинах), це супроводжується запальною реакцією, утворення мононуклеарних інфільтратів і гранульом, некрозу.

Перехід латентної форми в клінічно виражену зазвичай провокують супутні захворювання, імунологічна недостатність, фізіологічна імунодепресія на фоні вагітності, трансплантації органів, гемотрансфузії, застосування імунодепресантів і цитостатиків. 

У вагітних із латентною CMV-інфекцією плід уражується не завжди (найбільша імовірність за умови інфікування матері у період вагітності).

Класифікація:
1) цитомегаловірусна хвороба (В25);
2) клінічні форми: вроджена CMV-інфекція; CMV-мононуклеоз; CMV-пневмонія; CMV-гепатит; CMV-панкреатит; інші ураження, а також CMV-хвороба неуточнена. 

Клінічна картина: 
вроджена CMV-інфекція:

• при інфікуванні в перші 3 міс. вагітності - можливий тератогенний вплив на плід;
• інфікування у перші 4-6 тиж. - може призвести до загибелі плода і самовільного викидня (аборту); 
• у пізні терміни - може спостерігатися вроджена CMV-інфекція, яка не супроводжується вадами розвитку.

CMV-мононуклеоз (у старших дітей та дорослих): нагадує клініку інфекційного мононуклеозу (гострий початок, ↑t тіла до 40°C - до 2-х тиж. і більше, інтоксикація, ураження лімфовузлів, міалгія, біль у животі та горлі, збільшення печінки і селезінки, слабкість - хворі сплять по 12-15 год на добу). У крові - лейкоцитоз, ріст атипових мононуклеарів, зниження числа Т-клітин у периферичній крові.

CMV-пневмонія: ураження органів дихання (сухий "кашлюковий" кашель, задишка змішаного характеру, аускультативно - у легенях сухі і вологі хрипи). Характерний затяжний перебіг, ускладнюється бронхітом, бронхіолітом. Також є лімфоаденопатія, інтоксикація, ↑t тіла. У дітей після 1 року - може перебігати з бронхо-обструктивним синдромом.

CMV-гепатит: в патогенезі цієї форми розвивається внутрішньопечінковий холестаз (цитомегалоїдні клітини злущуються і закупорюють просвіти жовчних протоків) - з'являється "механічна" жовтяниця. Також відбувається цитоліз гепатоцитів. Перебіг - затяжний або хронічний. Симптоми: тривала гепатоспленомегалія, субіктеричність шкіри і слизових. У крові - підвищення прямого білірубіну, незначне збільшення трансаміназ.

CMV-інфекція у вагітних перебігає переважно в латентній формі з реактивацією в умовах фізіологічної імуносупресії. У жінок накопичується обтяжений акушерський анамнез: викидні, мертвонароджені, вроджені дефекти розвитку у дітей (цироз печінки, фетальний гепатит, атрезія жовчних шляхів, ураження ЦНС, захворювання легень).

Лабораторна діагностика: базується на виявленні CMV і його антигенів, специфічних антитіл.

• ПЛР (для індикації вірусної ДНК у зразках матеріалу;
• ІФА є дуже чутливий і дає змогу ідентифікувати антитіла за класами - IgM, IgG;
• імуноблотинг належить до найсучасніших методів.

Наявність лише специфічних IgM не є чітким критерієм діагностики CMV-інфекції, - необхідне вірусологічне підтвердження в поєднанні з клінічними даними.

Лікування: 

• етіотропне (має велике значення): ганцикловір (у дозі 5,0 мг/кг через 12 год) застосовують для лікування CMV-ретиніту, CMV-інфекцій у пацієнтів з імунною недостатністю, CMV-інфекцій травного каналу, рідше - CMV-пневмонії та після трансплантації органів. Побічна дія: нейтропенія, тромбоцитопенія. Препарат вводиться в/в.
• фоскарнет (60 мг/кг у формі 2-годинної інфузії, кожні 8 год). Побічна дія: нефротоксичність, знижує кальцій та магній у сироватці крові. Курс лікування - 10-14 днів.
• в/в застосування імуноглобуліну, або CMV-гіперімунного глобуліну (особливо в поєднанні з ганцикловіром, у терапії CMV-пневмонії, CMV-інфекції у пацієнтів, хворих на СНІД, а також для лікування CMV-інфекції у реципієнтів кісткового мозку, нирок і серця.

Прогноз у разі вродженої та дисемінованої цитомегаловірусної хвороби у хворих з імунодефіцитом несприятливий.

Профілактика: специфічної профілактики не існує. Необхідно оберігати вагітних від контакту з особами, хворими на CMV-хворобу, особливо з дітьми в яких діагностовано вроджену CMV-інфекцію (останні здатні виділяти вірус у навколишнє середовище до 5 років). 

У разі народження жінкою дитини із вродженою CMV-інфекцією наступну вагітність їй рекомендують не раніше ніж через 2 роки (термін персистенції вірусу).